Привилегированная гетеромразь
Наче у кожного вдача лиха,
Наче надія та віра умовні,
Ми зізнаємось собі у гріхах,
Невідворотних, як зливи
у жовтні.

Вечір торкнеться кленових
вітрил,
Втома ранкові ілюзії
скорить.

Ми - усього лише зоряний пил.
Що може бути
поганого
в зорях?

***

У місті відлига, й багнюка, й блакить
Уранці, а ввечері – синьо.

Мені не болить, не болить, не болить,
Й плітками не муляє спину.

На захід від сонця зима постає
У шатах полум’яно-жовтих,

Й обличчя у місяця наче твоє,
Гаптоване сріблом по шовку.

@темы: Стихи, Я