Прошло-весеннее

[Poltavka]

Весна чека на літо
І дивиться згори.
Зоря фарбує вітер
В медові кольори.
Стікає, напівсонна,
Міняючи вбрання,
В підставлені долоні
Натомленого дня.

***
Інколи думаєш: от дурна,
Сидиш у кутку, мовчазна й похмура
На рівному місці… а є ж весна,
Кицька, бузок, монастирські мури,
Ніжно-зелена, легка купіль,
Сухий асфальт, незимові співи,
Спокусливий аґрус, що не доспів,
Й усі сузір’я, що вже доспіли,
Усміхнені янголі та святі,
Які нарешті сандалі взули….
Та бач, під серцем, на самоті
Тріпоче щось, мов раптова
Куля.
Вона холодна, але жива,
Й тьмяніють яблуні та ожина,
Й не діють ні символи, ні слова –
Ніякі з них – на її тяжіння.

@темы: Стихи, Я

Comments

[RonaVorona]

Второе особенно классное

[iffy]

Снова за читалась до наизусти ))

[Poltavka]

Спасибо!

[KittyCatie]

Очень красиво
Здорово, что ты пишешь)