Не тільки тут тобі праведники,
Господи,
що у холод по снігу гуляють
босими,
ламають колії, йдуть супроти.
Є іншого виміру й світла
істоти,
в яких морози радість і літо ‒
радість.
Вони просто з народження
не мають панциру
захисного ‒ й, що характерно,
не хочуть мати.
Такі собі вибухи теплі, щасливі гармати,
б’ють прицільно ніжністю
в кожного ближнього
свого ‒
наскрізь і вглиб.
Отаких нам праведників сюди б ‒
та побільше,
заради Бога.