Напивається квітень теплом ущерть,
але в тебе під серцем маленька смерть –
наче хижа червона змійка –
перешкодить відчути тобі весну,
бо не знає зовсім жалю чи сну,
та за ребра тримає стійко.
Тож, хоч ти пам’ятаєш, одна за всіх,
кожен постріл та кожен навмисний гріх,
завжди здобичі їй замало.
І не знайдеться трунку на ту змію,
і ніякі руки її не вб’ють,
окрім отих,
що тобі її дарували.