Чи мертвий штиль, чи око бурі.
Будинки вбралися похмуро
У млу і тишу, у крихку,
Як сподівання марні, кригу,
Гризайль граків й брудного снігу
На потьмянілому даху.
читать дальше***
Вже по калюжах можна ворожити,
Загадувати, як стече вода,
Та у віконце синього просвіту
Майбутнє небо землю спогляда.
***
Тут, Персефоно, троянди не як твої;
Тут лабiринти, такими пiти й пропасти.
Хтось пiд гранатами тихо, мов тiнь, стоїть
Серед плодiв зiрчастих.
Лiто ж неначе хвилину тому було!
Тут, Персефоно, тiкати – або померти.
Снiжне зернятко iз вуст випива тепло…
Марно чекати на доньку тепер,
Деметро.