Ось тобі дарунок – користуйся!
Це для тебе простяглося вулиць
Тепле надвечірнє павутиння,
Й кожен день до золотого пилу
Це для тебе засмагає місто,
Світ довкола – вибухом барвистим…
Дихай ним тепер на повні груди,
Дихай, наче іншого не буде…

***
Побачити рівний шлях ще нескоро вдасться –
Повітряне скло тремтить, відбиває небо,
Паркани обабіч малюють смугасту зебру
І літо ховає левів серед акацій.