понедельник, 17 октября 2016
Название: Лісовий переспів
Автор: PoltavkaРейтинг: G.
Персонажи/Пейринг: Мавка/Перелесник
Фандом: «Лісова пісня»
Жанр: AU
Отказ от прав: все права принадлежат Лесе Украинке
Саммари: опять же внезапно вспомнила, что когда-то обещала
RonaVorona АУшку по «Лісовій пісні». Вот, даже пост нашла:
ronavorona.diary.ru/p208868505.htmА потом пришла на работу, села и сочинила. Всё под картинкой.
P.S. Что ни пишу, все равно спаффи получаются, хоть какой фандом возьми
P.P.S. Даже нашла пару иллюстраций в тему, но они мне не нравятся. Будет просто рисунок для концовки.
ДІЯ III
М а в к а (зриває з себе багряницю)
Бери мене! Я хочу забуття!
Раптом на галявині знову з’являється Перелесник.
П е р е л е с н и к
– Ні, ти її не візьмеш! Не пущу
коханої в пітьму німу могильну!
Повітря навколо нього спалахує так гаряче, що навіть Марище відсахується. Перелесник підхоплює Мавку на руки і вони зникають у іскристому вогняному вихорі. Потім опускаються біля старої Мавкиної верби.
П е р е л е с н и к (розпачливо)
Що тобі в цьому хлопці?! Він тебе
собі в забаву знівечив та зрадив,
стоптав всю душу, відібрав надію
й напризволяще кинув. То навіщо
ти так себе катуєш через нього?
Хіба його натури ти не бачиш?
М а в к а (стиха)
Мені здавалось, бачила колись –
коли пісні ті слухала чарівні.
То їхній голос птахом тріпотів,
аж зорі озивалися у небі
і світляками падали в траву.
П е р е л е с н и к
Щось я не розумію: ти була
в свою любов закохана, та й годі?
М а в к а
Виходить, так. І я його не знала
по-справжньому. Лиш мрію весняну
свою непевну втілювала марно,
привабливу та ніжну, що серпанком
мені закрила очі й осліпила,
мабуть, і серце. Так, це все воно
собі зростило нещасливу долю.
П е р е л е с н и к
Такі вже люди, Мавко, бо вони
міняються, мов листя на деревах:
ще вчора шелестіло на вітру,
а взавтра перетвориться на порох.
Вони мінливі, наче на лугу
проміння сонячне: допоки сонце є,
шугають серед зілля мерехтливо,
а найде тінь – то й сліду не залишать.
Та люди і міняють навкруги
усіх й усе під себе, бо не терплять
чужої волі коло власних пут.
Я ж обіцяю, люба, що не зазіхну
й на крихту волі, зроду не примушу
змінити легкість на важкий тягар,
зв’язати крила, щоб ходила пішки –
та можу сам змінитись, якщо хочеш.
Як хочеш співів, що від серця йдуть –
то буду я співати соловейком
про те, як дух вогняний у вогні
краси твоєї світлої палає –
вона ж і зігріває, і пече,
і в тім вогні мені нема рятунку.
М а в к а
Куди ж ти звеш мене?
П е р е л е с н и к
В осінні сни,
прозорі, золоті та павутинні.
Солодким димом стеляться вони,
колишуть нас кленовим поцілунком
до самої весни – крізь лютий холод,
зимову тугу й темряву довкола.
М а в к а
То згоден ти на мене зачекати?
П е р е л е с н и к
Чекатиму хоч вічність.
М а в к а
І нічого
у мене не проситимеш?
П е р е л е с н и к
Нічого.
М а в к а
Це добре. Бо, здається, я не маю
наразі й дещиці, яку могла б віддати.
ЕПІЛОГ
Весна. У вербовому гіллі серед пухнастих сережок Мавка чеше коси, розпустивши їх аж до землі.
Л і с о в и к (виходячи із-за дерев)
Прокинулась нарешті! Довго ж ти спала!
М а в к а (повільно, наче спросоння)
Мені узимку снився дивний сон,
сумний, як морок… але зараз з нього
лишилися уривки… не згадати.
Ось наберу джерельної води –
вона їх швидко змиє.
Л і с о в и к
От і добре. Сплети вінок свій, доню,
весняний,
вдягни зелені шати барвінкові
й лети собі на волю, не барися.
М а в к а (сміючись)
Ми з Перелесником у гори летимо,
він показати обіцяв смереки…
@темы:
Книги,
Стихи,
Фанфики,
Я
-
-
17.10.2016 в 22:28А я думаю: что за аушка? Совсем забыла, рисунок тоже начала еще летом, но не получилось.
Наташенька, оно прекрасное, как будто автор передумал и писал с другим настроением. ОТП
Как же здорово, так нежно
Издавай свои стихи уже))))))
-
-
17.10.2016 в 22:40Совсем забыла
Да я как-то тоже, а сегодня мне вдруг сверху постучали с озарением "Я кому-то обещала АУ. А, точно, Роне"
-
-
18.10.2016 в 09:18Это заметно, лол
В смысле, что на одном дыхании!
-
-
18.10.2016 в 09:43Ну да, я практически ничего не правила, все как сразу писалось, так и осталось
-
-
18.10.2016 в 22:07Сложновато переделывать классику, пытаясь попасть в характер
Сложновато, но на вкус - не отличишь. Ух, так и вспоминается это его "Линьмо, линьмо в гори..." и дальше по тексту. И "...здаєься... ти когось кохала?" Ммммм.... Как меня пробрало!
Спасибо огромное, Наталочка!
-
-
18.10.2016 в 22:14Мне иногда казалось,что я Мавку с Перелесником одна на всем белом свете шипперила!
Я Роне уже говорила, что в школе была еще наивной канонисткой и не знала, что можно в АУ
А вообще-то тоже их шипперила - исходя из моих предпочтений, это неудивительно
-
-
18.10.2016 в 22:16-
-
18.10.2016 в 22:30У Семеновой в Валькирии есть хорошая фраза по поводу - "Песни на голову выше его самого"
-
-
18.10.2016 в 22:36-
-
18.10.2016 в 22:43И вот сколько лет прошло, а типажи те же. Что ходить далеко, у меня родня в точности как Лукашево семейство
Да и мальчики.... *вспоминая "Марусю Чурай" и тамошнего Гриця*
-
-
19.10.2016 в 21:14Ой дааа!
*ох, как же я шипперила Маруську с Иваном Искрой! Но история есть история: вечная любовь, все дела, "з тобою ще зустрінемося ми; не буде рук - обнімемось крильми"*